Освіта завжди відігравала в житті суспільства важливу роль. Як говорить народна мудрість: «наука в ліс не заводить, а з лісу виводить». Ще двісті років тому в нашому селі людей, які мали освіту було дуже мало. Освіченими були священнослужителі та люди, які вели документацію громади, діти заможних сімей. Не знаючи грамоти, нашим односельцям було важко розбиратися з різною документацією, важко було тим , хто отримував листи від рідних або тим, хто хотів написати лист або дати комусь необхідну вісточку.
Необхідно було попросити освічену людину виконати певну роботу: написати лист , оформити вітальну листівку, документ. За виконану роботу треба було платити. Іноді ці операції людині надавали певні незручності: авторські слова передавалися неточно, змінювались прізвища, імена. Іноді намисно передавалася недостовірна інформація. Бабуся вчительки Валякузьминської ЗОШ Котик Домніки Іллівни, Сарафінчан Ганна Семенівна 1900 року народження, розповідала про те, що її батьки мали тільки початкову освіту, тобто вміли читати та писати на німецькій та румунській мовах. Вона сама також навчилася читати та писати на двох мовах. Багато дітей не мали змоги взагалі вчитися в школі, адже не було за що придбати необхідні шкільні речі. Таким чином багато жителів села Валя Кузьмина залишилися безграмотними до кінця ХХ століття, навіть тепер деякі односельці, яким по 80 років безграмотні.
Валякузьминська ЗОШ має своєрідну історію.
Під час правління Австро – Угорської імперії діти навчалися в звичайній селянській хаті, яка мала дві кімнати та маленький коридор по середині. Вчителів було тільки двоє. Діти навчалися тільки в початкових класах – комплектах (1 з 3 класом, 2 з 4 класом)
Навчання проводилося на німецькій мові . Після ВВ війни приміщення австрійської школи було відведено під шкільну їдальню.
Валякузьминська школа – 2009 рік
Наприкінці ХІХ століття почалося будівництво початкової школи та кімнат в яких мав проживати директор школи. На фотографії , де ми бачимо зображення Валякузьминської ЗОШ 2009 року, ця споруда розміщена по середині. Початок будівництва даної школи припадає на 1873 рік. Випускники отримували свідоцтво випускника початкової школи. Учні школи продовжували навчатися на німецькій мові до 1918 року. З 1919 року навчання в школі було переведене на румунську мову. Велика увага приділялася духовному та естетичному вихованню. В школі також діти отримувала перші ази рукоділля: для дівчат та для хлопців проводилися уроки практичні , на яких хлопці виготовляли дерев’яні хазяйські речі , віники, совочки, іноді виготовлені речі продавали, а за отримані гроші купляли необхідні приладдя для школи. Учнів школи наказували за порушення дисципліни фізично: били по рукам різками вербовими, лінійками, ременями , ставили на зерно колінами, тримаючи руки до гори і так далі. Знання були міцними, адже учні не мали права не вивчити вдома задану тему. За невиконання домашнього завдання учнів в школі чекала розплата, тому старі люди, які навчалися в школі в 20-их – 40-их роках ХХ століття і тепер пам’ятають вірші, оповідання, прислів’я, таблицю множення, які вивчали ще в школі. Оцінювання проводилося за 10 бальною системою, найвищий бал – 10. Нам вдалося зібрати пару табелів за якими оцінювалися знання наших випускників. Вивчаючи табелі ми маємо змогу проаналізувати, які предмети вивчалися в тих чи інших класах в різні історичні періоди . Наприклад: в 5-му класі в 1905 –1909 роках вивчалися такі предмети: релігія, читання, румунська мова, арифметика та геометрія (оцінювалися разом), природознавство та фізика (разом), географія та історія (разом), каліграфія, малювання , музика, німецька мова.
Табель успішності учня 5 –го класу Поповича Василя за 1905 – 1906 навчальний рік. В 5 –му класі він навчався в Молодії, так як у Валя Кузьмині була тільки початкова школа. Школа народна.
Цей же учень був залишений на повторні курси навчання , які завершив у 1908 – 1909 навчальному році. В Молодії на той час існувала 6-ти класна форма навчання.
Табель успішності учениці 2-го класу Григорійчук Марії за 1923 – 1924 навчальний рік.
В 1923 – 1924 навчальному році в 2-му класі вивчалися такі предмети: письмо, читання, уроки інтуїції, уроки виразного читання та риторики (разом оцінювалися), арифметика, релігія, каліграфія, малювання, музика та фізичне виховання.
Після відкриття нової школи в нашому селі , діти здобували початкову освіту , а після навчалися в народній школі села Молодія.
Відомість про наслідки успішності учнів в школі села Валя Кузьмина за 1945 – 1946 навчальний рік говорить про те, що в школі було всього 4 класи , в яких навчалося 47 учнів, з них 23 дівчат та 24 хлопчики. В 1-му класі було троє відмінників, в 2-му – 2, в 3-му- 3, в 4 класі – 2 , всього по школі було 10 відмінників. Навчання проводилося на українській мові, саме в цьому році вийшов наказ про переведення навчання в школі з румунської на українську. Процент успішності по школі складав 76,5 %. Учні навчалися у дві зміни.
Документи, які ми перечитали за 1946 – 1947 рік дали нам можливість дізнатися про те, що наша школа називалася Валякузьмінська НСШ . Завідував школою в той час був Морар Дмитро Іванович. В цьому навчальному році в школі було всього 4 класи, в яких навчалося 55 учнів, в 1-му класі навчалося 23 учнів, з яких 15 хлопчиків та 8 дівчат, в 2-му класі – 11 учнів, з них 9 хлопчиків та 2 дівчинки, в 3 – му класі – 15 учнів , з них 7 хлопчиків та 8 дівчаток, в 4-му класі – 6 учнів, з них 1 хлопчик та 5 дівчаток. В ІІ чверті завідувач школою помінявся – Морар Д.І. залишився завгоспом та вчителем, а зав школою став Мащеко М.
В 1947 – 1948 навчальному році навчалося вже 77 учнів. Цікаво те, що вже в цьому навчальному році в 4 класі вивчалися такі предмети: читання, арифметика, російська мова, географія, українська мова, історія, природознавство, малювання, співи, фізкультура.
В 1949 – 1950 навчальному році завідуючою школою стала Портна Євдокія Йосипівна. В школі навчалося 104 дітей , в 1 – му класі – 30 дітей, в 2-му класі – 32 учнів, в 3-му класі – 26 учнів, в 4 – му класі- 15 учнів, з них 49 дівчат та 55 хлопців.
З 1955 року директором школи став Самець С.М., вчителями були: Портна Є.Й., Пасічник Надія Федорівна , Ткаченко Віра Валентинівна., Ткаченко Тетяна Леонівна , Фурман В.Г.,, Трубюк Марія Іванівна, Трубюк Андрій Андрійонович. Школа стала семирічною. Саме в цьому навчальному році школи отримали наказ про введення в шкільну систему двох екземплярів домашніх зошитів та систематично їх перевіряти. Один екземпляр мав зберігатися в школі.
В 1956 – 1957 році до списку вчителів додається Бланк Ріта Меерівна,
яка була призначена вчителем комплекта 3 і 4-их класів т старша піонервожата Бурачок Марія Миколаївна.
За 1957 – 1958 навчальний рік до списку вчителів додалися такі прізвища : Мельник Олена Михайлівна – вчителька комплекта 2 і 4 класів, Ляхута Галина Никифорівна – вчителька української мови та літератури Кормарчик Ольга Михайлівна – вчителька фізкультури, старша піонервожата Колодзій Софія Северинівна , Панич Євгенія Петрівна – вчителька І класу.
З 1 вересня 1959 року директором школи стала Жеребицька Раїса Петрівна , яка керувала школою до 1964 року, а потім перейшла працювати на посаду вчителя російської мови та літератури, Костенюк Марія Дмитрівна – старша піонервожата, Тимофтій Родіка Петрівна прийшла замість Костинюк Марії Дмитрівни, Турко Владіслав Петрович – вчитель математики.
З 1964 року по 1997 рік посаду директора школи посідає Усатий Микола Олексійович. Саме за цей період школа розширилася.
Восени 1987 року почалася добудова восьмикласних приміщень, які надали можливість перевести учнів всієї школи в одну зміну.
Отак почалося будівництво
З 1997 по 2002 роки школу очолює перша жінка – директор Ткачук Наталя Василівна, яка згодом очолила відділ освіти Глибоцької райдержадміністрації.
З 2002 року по сьогоднішній день директором школи являється Паламар Світлана Дмитрівна.
На даний момент в школі відкрився комп’ютерний клас, бібліотека, їдальня та великий сучасний спортзал.
Так виглядає комп'ютерний зал Валякузьминської ЗОШ
Валякузьминська шкільна бібліотека
3 вересня 2007 року відкрилися двері нового спортивного залу площею 500 метрів квадратних, який був збудований за участі Українського Фонду Соціальних інвестицій, який надав кошти в сумі 705 тис. гривень, хоча дана споруда коштує 1 млн. 300 тисяч гривень. Різницю додали з сільських, районних, обласних бюджетів, за рахунок пожертвувань спонсорів та 205 жителів села.
Ось так починалося будівництво спортзалу
Вигляд шкільного Валякузьминського спортзалу на даний момент
На даний момент учні нашої школи з великим задоволенням проводять свої спортивні заняття, різноманітні змагання. Поповнюють свої знання з фізичного виховання та навички на секційних заняттях. Двері спортивного залу відкриті для проведення різноманітних змагань та заходів. Навіть вибори в селі є де провести, учні школи тепер мають де святкувати загальношкільні свята, адже в школі немає ще актового залу.
Матеріал сформувала Котик Домніка Іллівна, вчитель українознавства та трудового навчання школи
Коментарi